Різні, але рівні

   Інклюзія… Порівняно, слово нове,

Поняття сучасне і дещо складне.

А щоб осягнути усю її суть,

Сторінку шкільну я прошу розгорнуть.

До класу хлопчина зайшов несміливо,

Сів тихо за парту сором’язливо.

«Привіт» пролунало ледь чутно від нього.

У відповідь діти поглянули строго.

В повітрі відчутні зневага й страждання

І ніби мов вічність тривало мовчання.

Порушила тишу вчителька мови,

Але про новенького зовсім ні слова.

«Відкриваємо зошити і пишемо твір:

Як я цього літа час свій провів.»

А хлопчик не знає, що й де писати

І цілий урок не наваживсь спитати.

Урок за уроком, проходили дні,

Стосунки з новеньким у класі складні.

Повільно читає, не знає таблиці,

Писати не вміє, говорить дурниці.

Не модно вдягнувся і без телефона –

Однокласники гучно кепкують із нього.

А хлопець ще більше замкнутим став.

На поміч йому асистент поспішав.

Робота кипіла, але безуспішно,

Бо учням із цього було дуже смішно.

Боролися довго із цим вчителі,

Достукатись вийшло до молодої душі.

Так складно було їм пояснити,

Що всі мають право до школи ходити.

Здібності й вміння у кожного різні.

Не значить це те, що ми кращі чи гірші,

А кожен із нас – унікальна людина,

Суспільства людського – важлива частина.

Хтось добре стрибає і грає в футбол,

Може забити ще не один гол.

Хтось легко вчить вірші, складає пісні,

І формули швидко засвоїть складні. 

Для когось вартує великих зусиль

Навчитись читати. Тому зупинись!

Не місце для жартів і злого знущання!

Тут необхідно педагогів втручання. 

Це вже особливі освітні потреби,

Де цінні підтримка і віра у себе.

Порівнюй себе ким ти був лише вчора,

Твоя хай це буде життєва опора.

Працюй над собою, не зупиняйся!

Із чужих ти невдач не насміхайся!

Затихли всі учні, скінчились слова,

Від сорому обертом йде голова.

Жарти здалися вже несмішними,

Обличчя в них стали зовсім блідими.

І ставлення учні до хлопця змінили,

Нарешті у нього з’явилися крила.

Засвоїв таблицю, навчився писати

І вже прості тексти міг переказати.

Нелегко хлопчині на цьому шляху,

Але вже немає такого страху.

Шкільного життя це була лиш сторінка,

Один епізод, маленька частинка.

Але так трапляється часто, на жаль,

Тому в цьому вірші буде мораль:

Інклюзія говорить про безбар’єрність,

Рівні права між нами та єдність.

Майбутнього ключ у дитячих руках,

Плекайте любов у їхніх серцях!