РІЗНОТРАВ'Я

By Кирило Грудень

РІЗНОТРАВ'Я

Written 2023-11-29

Ми немов різнотрав'я, що тягнеться в небо до жовтого Сонця.
Погляд губиться в небі, що не охопити у своїх долонях.

Немає ласки більшої за промені в очах,
За дотик твій і серця твого стук.

Сум бере як сідає Сонце й меркне небосхил -
Руку мою тримай міцніше щоб я не застиг.
Очі ловлять останнє Світло дню в твоїх очах -
Я живу бо ти є на Світі у моїх руках...


Ти живеш серед ночі й дивишся зорі - хто їх розсипав...
Небо навіть без Сонця сповнене сяйва, сповнене дива.


Сяй допоки не налилися, сяй в усій красі -
Сяйте зорі, ой, сяй же місяць високо вгорі,
Сяй яскраво, наскільки можеш, й ти в нічній пітьмі,
Сяй, щоби міг тебе я бачити доки ще живий.

І вся безодня обрію осяяна вогнем
З глибин наших сердець...


Пам'ятай своє різнотрав'я,
Пам'ятай мене, моя Земле,
Пам'ятай, бо завтра зів'яне.

Пам'ятай своє різнотрав'я,

Пам'ятай мене, моя Земле,

Пам'ятай, бо завтра зів'яне



Я не можу надихатися повітрям і надивитись,
Ніц не можу натриматися в обіймах і відпустити.

Піднявшися з Землі у ласках вітру і дощу
Шепочемо під шелест буйних трав:

Чи все Сонце зібрали з неба, як прийде Зима?
Стебла важко схилились до Землі в останній раз,
Сльози-роси на ранок линуть, знов зустрівши день -
Я щасливий що в Світ з'явився саме там, де й ти...


________________________

Слухайте на YouTube| Spotify| iTunes

Грудень - Різнотрав'я