Робота і хліб у чоловічих руках

От сижу я в цьому смерку

Так і думаю чи вмерти , а й живим ще тут лишиться і по світу волочиться

Як я вибрав ціни мало та хіба воно згадало , як я думав і гадав чи у смерку пропадав

Взяло се життя за шкірку і сказало сину пішки , ти до дому і дойдеш річку , гори осягнеш

Я не знав чого гадати і в життя , як запитати , та куди ж іти- додому

Знав лиш долю і лиш мову цього світлого народу

Тож пішов я ген за хмари цю домівоньку шукати

Перейшовши сонце , зорі побував я глибоко і в морі я шукав ,шукав ту днину, тую світлую годину , як додому завітати

Чи поставлять мене в ґрати коли дім я буду мати, бо де я ходив , тужив всіх хто мав ту неньку бив , тий незнаний кат вигнаний , що і землю свою мав та чужих життєй забрав

Небоялась того ката лиш одна земля , та варта , та моя земля

Де мене вже присвятили і до неньки серцем зшили , як народ той я не боягуз , то чому я вже боюсь , а не ворогу сміюсь?

Бо ти сину не боїшся , а ти виграти спішишся

Як не знало та бажало знову те Життя сказало-

Думай хлопче і гадай , вже тоді перемагай

Я тобі допомагало й неньку гарну передало , не гидую я тобою , то й будь чесним перед мною

Я не знаю чи сказав ,чи у світлій вже гадав та воно мене почуло

Та в словах моїх і згуло

Що сказав я й сам не знаю та і знати не бажаю тож і ставши до загону й не боюсь сказать Харону

Здрастуй пане мій незнаний буду я непокаянний знов до світу повернусь

І тебе я не боюсь , як захочеш то не змусь , а , як станеш перед нами будем битися словами і мечами та мурами , хоч до ночі будем битись всеодно нам не змиритись

В тому світі не програли ну , а в цьому

Серп і молот , двоголову курку з світу білого прогнали.

Та хіба тая горгона двоголовая потвора раз померти не бажала й полужива доживала. Своєй жовчой всіх вбивала та й себе не лікувала.

Знову станемо на бій й збережемо нарід свій

Будуть биться і вояки й люди прості аж сім'ями

Із слізьми й краплЯми крові переможем всі ми бої

Та не бійтесь ви , панове , ця війна найбільше горе , що ми мати будем далі , та не будьте, як вандали, бо не раз ми знов поб'ємось , та самі, не знов із кемось , бо, як знов на нас нападуть в чорноземі нашім падуть