Робота (жарт)

Жарт

Роботонько моя, моя скорбото!

Чи любить хто, як я тебе люблю?

Не кидай оком гнівно на ворота,—

Ось тільки витру піт — і дороблю.

Як я робив! — і звечора, і зрану,

І сяк тебе улещував, і так.

А ти мені ятрилась, наче рана:

“Роби доладніш, не сиди, лайдак!”

За барки брала, одягала пута,

Попід очима ставила синці.

Тулилася до серця, ніби рута:

“Роби, роби, не йди на манівці!”

Тягла вперед, віддавлювала п’яти,

Ув очі цілувала серед мук!

Куди тебе подіну я, трикляту,

І як, таку кохану, збуду з рук?

Не гнівайся, пусти хоч на хвилину,

Уже не горб у мене — три горби!

Візьму і вмру. А ти і в домовину:

“Вставай, ледащо, трохи ще зроби!”