РОДИМКА

брудні стіни пам'ятають усе

мій гуртожиток як в'язниця

з тонкими стінами

крізь які чутно

як трахаються сусіди

дівчина з блоку навпроти

приходить інколи

позичити цигарки

розтягнута майка

оголює плече

з родимкою

ця родимка сниться мені тепер

кожної п'ятниці

коли повертаюсь п'яний

і лежу без сну

чуючи чужі стогони

за стінами

вода в душі завжди холодна.

на п'ятому поверсі збираються хлопці

п'ють дешеве пиво

сперечаються про футбол

і політику

вони мають тони планів

але під матрацами

дівчата з третього

ходять напівголі на кухні

ніби це нормально

спостерігаю за ними

поки варяться пельмені

за їхніми стегнами

під короткими шортами

які нагадують мені

що я ще живий

кімната навпроти

там живуть одні хлопці

їхні стогони чути щоночі

крізь стіну

особливо по п'ятницям

чую як вони шепочуть імена

один одного

зриваючись на крик

і так зрозуміло, їм не потрібні

мої дівчата

вони мають свій власний світ

в якому мене немає

одного вечора світло відключили

дівчина з родимкою

прийшла позичити свічку

залишилась до ранку

ми не спали всю ніч

лише дихали

і було видно

як наші тіні на стіні

танцювали свій власний танець

під музику скрипучого ліжка

вранці вона зникла

залишивши лише

запах дешевих парфумів

на моїй подушці

і кілька волосин

на простирадлі

тепер засинаю

під звуки чужого кохання

і снів про дівчину з родимкою

яка більше не приходить

позичити цигарки

в гуртожитку ти завжди

на межі

пекла і раю

чуєш, як інші

займаються коханням

поки ти п'єш на самоті

і пишеш вірші

про родимки на плечах

сморід

дешевої їжі з кухні

поту і сативи

з сусідніх кімнат

змішується в коридорах

як у котлі відьми

тут кожен знає твої секрети

але вдає, що не помічає

ці плями на стелі

мої єдині свідки

десятків ночей самотності

і однієї - з нею.