Романтика

Не знаю, не чула про романтику серед дня,

Я знаю ніжність десь посеред ночі,

коли сяють зірки,

і ти як можна міцніше закриваєш очі.

Не знаю, не чула про романтику на світанку.

Коли захід сонця я вірю в таємничу мовчанку.

Не створений день для кохання.

Світло спотворює, коли ніч оголює бажання.

І лише тоді,

коли місяць освітлює темряву душі,

можна не думати про чужі думки і вірші.

Світло завжди руйнує, мучить, квапить, бушує.

Світло завжди і попри усе видає чужі таємниці.

А романтика в тому, аби існувала містичність,

Романтика в тому, щоби була напруги критичність.

ПІд місячним сяйвом, нехай і вторинним,

боліти на землі долілиць

і відчувати себе невинним.

Нехай несповна розуму, і злегка божевільним,

але знати, що таке романтичність,

але знати, як це бути вільним.

Не знаю, не чула про романтику серед дня,

Я чула лише про романтику посеред ночі.

Коли нестерпно болять розплющені очі.