Розбуджу

Я більше не злякаюсь вкрасти сон.

Цілунком розбуджу твої повіки,

Так ніжно пальцями торкнуся скронь,

Що розум стане твій моїм навіки.

Вдихну твого волосся запах знов

І дихання свого теплом загрію,

Примушу серце швидше гнати кров

Й кохати так, як тільки я умію.

Губами шию, плечі і лице

Умию, а голоднії долоні

Нехай нарешті самі зроблять все,

Що так хотіли - жадібні та сонні.

Нехай по тілу тихо промайнуть

До місця, що мене так дивно хоче,

Й нехай його під свій контроль візьмуть,

Щоб ти задихав швидше серед ночі.

Хіба тепер обуришся? Не слід,

Бо знаю я: хоч сон до болю милий,

Та краще, ніж зі мною є тобі,

Не зробить більш ніяка в світі сила.