Розбурханий час

Розбурханий час, невгамовний, неспинний,

Вирує-буяє життя через край.

Біжить і біжить уперед хуткоплинний

Туди де ясніє від мрій небокрай.

І юність і молодість швидко минули,

Вже старість у шибку шкребеться мов кріт,

Миттєвими снами роки промайнули,

І смерть вже чатує-стоїть у воріт.

Так хочеться жити, кохати, радіти,

Надії плекати на кращі часи,

Та сил вже немає схід сонця зустріти

Щоб впасти в іскристі краплини роси.

Лише небокрай кличе мріями знову

І долю небачену наворожив

Чи то смарагдову чи то бурштинову

Та я вже у долі терновій прожив ...

21.01.2021