Розчерк

На вістрі голки,

на вершку страждання —

солодка болість: помиливсь!..

А ти за мене помолись, —

розчарування!

Краплину музики — в журбу,

ще не допиту з чари трунку,

коли махнув на боротьбу

і погасив огонь цілунків.

Один метелик

тонкокрилий

на товсті губи притуливсь:

— Ой, помиливсь, — і зшерх униз,

а підвестись тепер несила…

Березно капле в чашу злість,

вуста біжать — і мимо, мимо.

То свічка ронить аметист,

а не — перлину.

Мечем малюєш мені рай

на білому стегні берези,

аж закотилася кора

під лезом

реальності.

***