Роздум

Ось ти читаєш вірш який я написав,

Задумайся, хоч трохи на хвилину.

Що робиш ти в житті своєму,

Чи бачиш ти в собі людину.

Ми всі живемо, день за днем минає,

Життя як вогник— погорить і згасне.

Душа ж бо наша, вічна ,добрі люди,

А що ж у неї можемо покласти?

В гріху важкому ми живемо,

Хто бреше, краде, убиває.

І думаємо— ще покаюсь,

Часу ще вдосталь собі маю.

Але життя пройде тоді в гріхах,

Як відкладатимеш усе в майбутнє,

І в старості коли вже смерть прийде.

Тоді згадаєш все це незабутнє.

А Бог готовий нас прийняти,

Завжди, бо любить нас.

І ми живімо з ним бо діти,

Ми всі його, Він поміж нас.