Роздуми, коли я дивився на *

Якби промовив бог із хмари:

«Вона твоя – бери навік;

Її краси не згаснуть чари,

Забудь із нею часу лік.

Як добрий пастир для отари,

Для жінки будеш, чоловік!»,

То відповідь була б: «Сатано!

Господь інакше заповів:

Для нагороди ще зарано,

Та й та – самий церковний спів;

Молитва, прощення й страждання,

І гнів, і заздрість, і пиха,

А ще – даремні поривання,

Жахлива смерть, людські змагання

І праця вічна та суха –

Лиш це земне, лиш це від бога,

Все інше – зваблення чортів;

Й тобі надовго неспромога

Змінити те, що не творив.

Лице прекрасне, громи з неба –

Сховати погань ти мастак,

Та я, лукавче, не простак.

Піди; мені цього не треба».

Мовчання мить, аж ось: «Дурак!»