Роздуми в черзі

By Леонтій Павлюк

Written 2026-01-28

РОЗДУМИ В ЧЕРЗІ

Давно я, друзі, в довгій черзі не стояв,

Вже думати почав, що черг нема!

Здавалось, справі Бог цій посприяв,

Я думав, зникла з України ця чума!

А, що, заходиш у «Фокстрот»,

Тут все тобі тільки насамперед!

Тут тобі тисячі всіляких щедрот,

Купляй, не стидайся, а йди вперед!

Хочеш – телевізор або пральну машину,

А може холодильник заморозки сухої?

Візьми осетрину, золото, чи бурштину,

А дуже забажаєш, можеш купити зброї!

І всі продавці навшпиньках тебе умовляють:

«Купляйте, рідненький, ми вам те і ще й те»!

І в рот при цьому вам вони заглядають:

«Купляйте, без черги ж – не пошкодуєте»!

Але якось я невдало ступив і травмував плече,

При цьому згадав, як дружину лікував в Інтосані!

Ну, думаю, Інтосана в три тисячі на добу, не втече,

А я йду в свою поліклініку, там лікарі не погані!

В реєстраційній черги майже нема,

Але біля ліфтів щось насторожило!

Невеличка, та все ж зібралась юрма,

З пантелику не збило, але заворожило!

Мені на прийом треба до ортопеда,

Та повз сімейного лікаря до ортопеда ніяк!

Неважно, що може я впав з мопеда,

Пусте, що в мене може статись стовбняк!

А в сімейного вже черга біля його кабінету,

Адже в нього пацієнтів дві тисячі в списку!

Та не вистачить вам ніякого авторитету,

Щоб направлення взяти без всякого риску!

Все, вистояв в нудній черзі майже півдня,

До травматолога, направлення є на руках!

А в нього біля кабінету нелюдська гризня,

З'ясовують - хто який в черзі, по всіх кутках!

Не діждався сьогодні, стою наступного дня,

Три години черги і в мене нове направлення!

На рентген - я ж в медицині як мале ягня,

А лікарю про травму треба мати уявлення!

Стою в довгій черзі біля рентген-кабінету,

Тут недовго, всього ще якісь дві години!

Наче дорогоцінну, золоту монету,

Беру знімок і радію не без причини!

Знову стаю в чергу до травматолога,

Через три години він висновок робить:

«Вам треба лікуватись у невропатолога,

Той все, що треба вам гарно зробить»!

Лаштуюсь в нову чергу по рекомендації,

А черга довжелезна наче до мавзолею!

Боюсь, що з неї потраплю до реанімації,

Бо в ній більшість прийоми по привілею!

Все, осоружні черги я вже втомився славити,

Ще маленька, але без неї ніяк – в процедурний!

Ніяк українці не можуть себе черг позбавити

І не знають коли скінчиться цей вік похмурний!

Якби ви знали, як черги я знов незлюбив,

І народ, думаю, їх зненавидів теж!

Скільки здоров'я в них люд розгубив,

А життів в них залишив без краю і меж!

Я безмежно обурююсь в черзі тяжким буттям,

Та в описаних чергах на щось ще існує надія!

Але є ще в нас черги і за людським життям

І в цих чергах тотальна людська безнадія!

Є черги за нирками, ліками і за печінкою,

Є за серцем, протезами і за легенями!

В них можна стояти тільки з готівкою,

Або з камінцями, з повними жменями!

Є черги за органами на пересадку,

А є черги за грішми на допомогу!

В цих чергах ніколи не було порядку,

Сатана в них тільки торить дорогу!

Люду в цих чергах за спасінням не достоятись,

Ніколи добра в них не торкнутись і не побачити!

З колін народу в цих чергах ніяк не піднятись,

І ворогам на колінах за зло не віддячити!

Скажіть українці, чому ми так з вами живемо?

Тільки черг позбавились за хлібом і ковбасою!

Як знову совість один в одного, в чергах крадемо,

І дозволяємо шахраям нашу совість косити косою!

А погляньте - які черги стоять на Майданах за Правдою

І як відстрілюють торбохвати стоячих за нею?

Хіба не смердить ця черга - влади нашої зрадою?

Хіба не бачиться влада в цій черзі свинею?

Українці! Я від душі і щиро вас всіх закликаю,

Знищити в Україні черги і ніколи в них не стояти!

Бо в чергах нам повік не створити земного раю,

Бо в них злодії завжди будуть в народ стріляти!

Леонтій Павлюк 1 жовтня 2018 року