Роздуми

Залишити би тишу по-собі

І більше нічого не треба.

Ні добра, ані злого тобі

Не була б в них така потреба.

Щоб забулись й на мить схаменулись,

Назад обернулись – у сни окунулись,

І в любові скупались – нею напувались,

Як Земля ранковою росою.

Я нічого вам дати не можу

І просити не хочу я теж.

У часину лиху чи погожу,

Щоби, люди, не знали ви меж.

І злюбов”ю усе віддавали,

Навзамін не чекали нічого,

Щоб життя ви дарували

І ніза-що не кляли нікого.

Я не прошу нічого для себе,

Усе це мій друже для тебе,

Лиш для тебе, душі і для Бога

Ну хоч в кожного своя дорога-

По Землі ходим разом всі ми

Шляхами міцно сплетеними.