Роздуми

Я повторю повторені всоте рядки,

Та скажу, що хочу врешті зізнатись,

Мене знову бентежить те, що за роки,

За довгий час, можна так і не дізнатись,

Що сховали в собі наші звичні думки,

І те, як довго ми могли б вагатись.

В останню зустріч ми були наче німі,

Я ж, чесно кажучи, не мала це критичним.

Напевно, відтепер я не в пітьмі,

Хоча свобода стала чимсь незвичним.