РОЗГУЛЯЛАСЯ ЗИМА

Хто там грюкає в ворота, аж з петель здіймає?

Що за лиходій зі стріхи солому зриває?

Заскрипіли старі ставні жалібно й сердито,

В пічних трубах не стихає свист несамовитий.

Так то ж Вітер, мов скажений з ланцюга зірвався,

Танцював в широкім полі, та й до нас добрався.

В курятнику ку́ри з півнем гріються у купці,

Злякано притих собака в дерев"яній будці.

Вже Зима з країв далеких до нас поспішає,

Сніжно-білою крупою Землю посипає.

Кучугу́ри намела прямо на порозі,

Стоїть хата та подвір"я в сніговій облозі.

І Мороз не забарився, не йде стороною,

Заморозив все довкола й покрив сивиною.

Дму́ха холодом колючим у дверні шпаринки,

На віконечках малює казкові картинки.

Вітер хмари розриває, як той кінь гарцює,

Під морозну тріскотню гопака танцює.

Що ж то діється навколо? Якесь божевілля!

Влаштувала Зима люта шалене свавілля!

А в хатині піч палає і вогонь ще не потух,

За заслонкою літає запашного хліба дух.

Тож, нехай Зима лютує й холод наганяє,

А у грубці до весни хай, вогник не згасає!