Рожеві мрії

By Вадим Федорович

Written 2016-04-26 - 2016-04-26

З теплом, те яке даруєш ти мені,

Жарко, ні, більше, я палаю у тобі,

Але воно не обпікає, воно гріє,

А також породжує мої рожеві мрії.

Рожеві мрії, де ми з тобою одні,

Десь там, в місті, далеко од землі,

Де ми зараз є, божевільним здамся тобі,

Проте хто зна, це вже гра з вогнем у огні!

Задумався я, не про те хотів оповісти,

А про те, що читав наші листи,

Хоча ні, теж не про те, а про те, що потім,

Але немає різниці, бо думки у роботі.

А серце з тобою, навіки з тобою,

Воно так б'ється, що напевне готове до бою,

До якого? Не знаю, брєд, органи не голова,

А голова не тіло, та й то не душа була...

А лише душа мені говорить: "Все добре",

Навіть, коли не розумію твоїх думок зоре,

Точніше сонце, яке мене гріє,

Я знаю, все добре, P.S. Мої рожеві мрії.