Рожеві мрії

Я збудувала замок із рожевих мрій.

У нім живе король, але – не мій.

У нього добра королева є,

На жаль, ім'я у неї не моє.

У королівстві завжди свято, радість, сміх,

А я виконую роль блазня тут для всіх.

Я славлю короля без жодного гроша,

Забув король, що в блазня також є душа.

Коли над королівством нависає ніч,

І залишаюсь я з собою віч-на-віч, -

Я розумію, що важка ця роль моя,

Бо закохалась я в самого короля.

Закони й правила у королівстві є!

Усе майно – його! Страждання – лиш моє!

Бо забирати в королеви короля – це гріх!

Тож хай наука буде ця для блазнів всіх!

***