Розкопки

Під терасами моря їх чекали руїни і скіфське минуле,

широчезнії східці, врізані в чорний граніт,

і череп’я вождів, що жили у минулім,

що жили для кривавих бучних перемог.

Ящірка і трава поснували контрфорси підйомів.

Вигорає на сонці глина руда, наче кров.

Чути стукіт копит, і посвист нагайок, і стогін —

та пощезлі віки озов свій подають із землі.

А над часом, над руйнищем, над завзяттям лопатним,

над невольничим плачем, над сріблом і злом сипким

гей, як широко, лунко й далеко — до моря —

із грудей молодечих наш спів:

«Ой, високо-високо-о

клен-дерево од води…»

***