Розмова з батьком

Тату, вставай, твоє свято сьогодні,

Грає оркестр і співають пісень,

День Перемоги – тріумф всенародний,

Зустрічей, спогадів, пам’яті день.

Йдуть ветерани рядами рідкими,

Їх усе менше і менше стає,

Жаль, що тебе вже немає між ними,

Тужить душа, плаче серце моє.

Люди у радості, люди в скорботі,

Ехо війни в кожнім домі живе.

День Перемоги зустрінем в роботі,

Виросло вже покоління нове.

Ось твоя внучка голівку схилила,

Пам’ять про муки твої їй болить,

Пам’ять про мужність, відвагу і силу,

Ти воював, щоб змогла вона жить.

В юні роки, у роки повоєнні

Тяжко тобі довелося трудитись,

Мав ти в душі сподівання таємні,

Прагнув до знань ти, так мріяв учитись.

Та не судилось, розруха і голод,

Завжди в роботі, весь час ти при ділі.

Діти, що мерзли роздягнені в холод,

Ятрились рани в душі і на тілі.

Скільки ж страждань тобі випало, тату,

Бідність, війна і нацистський полон,

Горя багато, та й щастя багато,

Внуків у тебе уже батальйон.

З нами ти, тату, в серцях наших вічно,

В День Перемоги до тебе йдемо,

Біля могили запалюєм свічку,

Шану свою ми тобі несемо.