Розмова з читачем

«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –

І, ніби Майстер, я зніякові́ю,

Бо іноді сам думаю всерйоз,

Що визнання́ – у повній безнадії...

У «Массолітах» захопили все

«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...

Тож не протиснутись моїм «есе»

Крізь їх товсте́нні па́фосні «романи».

Та не для того я пишу вірші́,

Щоб сокровенне «поминати всує»:

В них кожне слово – часточка душі́,

Якою принципово не торгую!

Якщо зерни́ні доля прорости,

Вона постане ко́лосом на ниві,

І раз оці рядки читаєш ти,

То апріорі я уже щасливий.