“Розплелись, розсипались, розпалились”

Розплелись, розсипались, розпалились,

Наче коси, вересневі дні.

Ми з тобою ще не накупались,

А вже грає осінь у вікні.

Віднесла вода ласкаві зорі,

Що все літо кликали в ріку.

З птицями на білій крутогорі

Горобину пробуєм гірку.

Може б, нам полинути у вирій –

За літами молодості вслід.

Чом же крила в позолоті щирій

Важко піднімати на політ?

Я тобі зимові дні сріблясті

Заплету в сивіючу косу;

Тільки зорі, викупані в щасті,

З моря я назад не принесу.

***