Розсипаний, розтрісканий…

По темряві крадеться самотній полохливий ранок,

Допоки всі ще сплять, і доки звук повітряної стих,

Примарою він вискочив на заспаний мій ґанок,

Упав, відлунням прокотився по бруківці й зник,

Його я не чекав, і ним не марив, не жадав,

Мені було так байдуже що раптом він прийде,

Але у мить одну розсипалося все, усе що мав,

Все що спромігся за життя зібрати, та загубив себе…

По всьому світу є мої відлуння, ти їх відшукаєш,

Я в друзки розсипаюсь склом, і випадаю наче сніг,

Жбурляючи ногами ти по мені невпевнено ступаєш,

Ти вчавлюєш мене в багно, і це твій план, не збіг…

А я розсипаний, розтрісканий і розпорошений по світу,

Повітрям стану і водою, пилом, димом і вогнем,

Я знайду методи в тобі й з тобою залишитись,

Навіки зв’язані з тобою ми духом, пам’яттю, мечем…

4.02.2024