Руде кошеня

"Руде кошеня", – ти пишеш знов мені,

Та голос твій – як відгомін із плітки.

Ти кажеш "люблю", неначе уві сні,

А я в своїй душі плекаю звитки

Дротів і схем, маршрутів назавжди,

Бо серце тут – це надто вже крихке.

У мене в голові – планшет, мости й сади,

Де не знайдеш нікого, хто поб’є.

Є протиударний, є ігрова консоль,

А поруч – карта, позначки: **"на виїзд"**.

Немає місця для твоєї ролі,

Немає місця для обіцяних "приїздів".

---

**Де ти був тоді?** Коли навколо ніч

Згущалася, а я ішла побита?

Чому мовчав? Чому не бачив січ

На лиці? Синець – як мітка оповита

Страхом, що в лікарні ліжко гріло дні...

Чому дерунів не приніс? Смішно, правда?

Ти з’явишся тепер, у ці останні дні,

Бо хтось *сказав*, що я тобі *понадна*?

---

Анонімні листи... "Руде кошеня"...

Ти знаєш, хто я, і кого я люблю.

Там, де любов, там – світле, як зоря,

Там – однокласник. Його я **не згублю**.

Він єдиний, хто не пройшов повз біль,

Хто добре слово тихо мені кинув.

Твоя любов – це купа порожніх *цілей*,

Мій план – це просто врятуватися з руїн.

Отож, прощай. **Мій пріоритет – втеча.**

Ти шукаєш плітки? А я шукаю двері.

Не лізь у моє серце. Зараз там – порожня *теча*.

І ти не зможеш замінити мені моїх **приладів**.