Рядки

Ми надто далеко один від одного.

Коли один погляд усе говорив,

Коли обійми все вирішували,

А вуста були лагідними

І признавалися в коханні,

Ми почувались такими рідними,

Щасливими, бо мали одне одного.

А тепер очей твоїх не бачу,

За руку мене не тримаєш.

Мені так важко вірити

У наші сили все здолати,

У твоє щастя, коли ти зі мною,

І у безглуздість моїх тривог,

Що не дають нам спати.

Чому я боюсь тобі писати?

І ти не хочеш...чи просто не можеш?

Я хочу щастя для нас обох.

Я хочу багато сміятись,

І говорити про все,

І щоб ти сміявся, радів зі мною,

І ніколи не злився...

Я так скучаю!