Ряст топчу я недарма

На кучеряві коси і чоло,

Життєва осінь кличе вже до себе,
А молодості як і не було.

І де літа поділись мої юні?

Кудись помчали щастя доганять.

Співають про кохання серця струни

Так ніжно-ніжно на мажорний лад.

Бо недарма на світі ряст я топчу,

Скільки їх іще? Лиш знає Бог.

Я залишу по собі вірші-сповідь,

Читаючи мене згадали щоб.

2016 р.