Рятують поле роси осяйні

Серед стерні, що вицвіла в борні

Під час метафізичної атаки

В межах часу війни за білі маки

Рятують поле роси осяйні,

Де зла Солоха з лантухом в кутку,

На випадок нічної ескапади

Не мотивованого края зорепаду,

Усім готує схованку хитку,

Стару таку, мов тріщина в плиті,

Згорьованим і ласим щодо чуда,

Які не відрізняють м'яту-руту

І мають незугарне на меті,

Щоб ворожити знову між руїн

Землі батьківської у нападах зітхання ,

Спираючись на марні сподівання

Прийдешніх нових незворотніх змін…

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=6CV0VBpNduY