Сади будинків — цегляний едем

Сади будинків — цегляний едем,

де лагідно мовчать скульптурні звірі,

де ранні позивні тремтять в ефірі,—

ми їх на мову птаства покладем.

Поля дахів лежать, мов заповіт,

розліт вікна дорівнює вітрилу,

і тихо сяє з-під каміння й пилу

рослинний пломінь — давній горицвіт.

Ми входимо. На небі — смуга дня.

Ми схожі та близькі, немов рідня,

і кругло пахне хліб о сьомій ранку.

І віриться в безодню висоти,

і на руках так хочеться нести

цю плинну площу, цю небесну бранку.