Сага

Що говорили нам пророки – забули давно,

Про що віщували предвісники – не вникали достоту як слід,

Такий приквел у нашого кіно

Тепер мов за грою в покер до нас лицем Бог. Ніби йому все одно

І як довічно за птахами губиться слід,

Так і нам все вготовано подібним чином.

І вдивляючись на себе в дзеркала ми бачим причину.

Ми і є той заборонений плід

З райського саду.

Що було зарум'янився та зблід.

Герб-окраса старого фасаду

Руїн родинного шляхетського гнізда.

Що панувало тут десь років триста.

А потім фатум тутешнім зніс дах,

Небо розверзлось і підземелля трісло,

Зібрався на полювання ошуканий король Стах,

Під нащадками загойдалось крісло,

Цербери і вершники гнались по гарячих слідах

Непроханих гостей і заблукалих туристів

Казали: прийшов день розплати! Хаг Самеах!

Нарешті від нині і присно

поставимо затхлій світобудові ми край

і заживемо щасливо, весело, барвисто

немов би у снах!

Грай, скрипко, грай!

Янголи-хранителі поснули на своїх постах

І багряні ріки омивали рай…

Тепер лиш кілька воронячих зграй

Обжили здичавілий парк помістя

Не літають далі ніж в Бахчисарай –

Вони прикипіли до цього місця.

А у нашім Вавилоні і його передмістях

Відверто, відкрито і потай

Безцільно минають рокИ і рОки

Все збільшуючи нашу несумісність

Зі світом. Нам лиш одиноко відлуння вторить…

Давно забуті всі наші юнацькі зароки,

А ми все ждемо, що минуле з нами заговорить,

Раптом відлунюють в пустих коридорах

Давно затихлі кроки.

І чути (хоч ледь-ледь) здавалось би навік замовклі голоси.

Лиш промені зірок поодинокі

Подекуди завмерли мов крапельки роси

Будь обережний, не струси!

це, все що залишилось від поглядів коханих карооких

І тут приходить думка ненароком:

Як я на це шаленство зголосивсь?

Як сам потрапив у нескінченні мушлі лабіринту?

Навічно, мабуть, схована у вицвілих і давніх принтах

Вся правда про початки. Полишив

Це все на розсуд я прийдешніх поколінь,

Чи забуття. Як вийде. Та вже мої дванадцять якових колін

Подались з рабства геть. Бо пролунало: Всі на Вихід!

Спішно!

Бо наш ковчег іде на дно,

хоч до берега рукою подати!

Ми вибрались не всі, стверджує наша мішна.

Лиш ті, хто вибрав віру, не догмати.

Тож час тут безнастанно нишпорить та безуспішно:

Нікого тут йому вже не впіймати

і не накласти присуд на довічне.

Комусь це виглядає дуже страшно, а іншим – дуже смішно.

**

* король Стах – герой легенди з твору Уладзіміра Караткєвіча «Дике полювання Короля Стаха», в якій описується історія про зраду обраного на короля і його вбивство на полюванні.

* Хаг Самеах – івр. Веселого свята!.

* Мішна – тут :  збірка законів з усної традиції і давнього походження.