Сальвадор

Сальвадору часом бракує примхливої Гали,

Він гуляє самотнім, він думає про минуле,

Про закинуті справи, розбитий старий Акрополь

Про поетів які не знаходять свою Елоїзу, Оксану, Лауру.

Сальвадор роздивляється небо в якому тоне.

Вітер шемрає листям, немов би читає молитву,

Він пригадує сонце, годинник, закручені вуса,

«Андалузького пса» і жахливу безжальність бритви.

Він знає, що ранок, коли вже настане то наче

Вчорашнім

Повториться ранком, і сонце розкидає спиці

Так багато картин, так багато натурниць, і страшно,

Що меншає світ у безодні його пропозицій.

12.06.2023