Саме та (264)

Де ти знайшлась, там загубилось літо,

і між зірок моря було пролито,

де квітами поля до сонця вкрито,

і ні душі, від п'яної краси.

Бо там, де ти, ніколи не темніло,

від слів твоїх у серці всім горіло,

ніхто не знав, чого тобі кортіло,

та й не питав, яке твоє життя?