SAMONAVI.YOU

Дивись мені в очі, дивись.

Нема сліз там, сухі та холодні.

Хоч я падаю зараз униз,

не тремтять мої зимні долоні.

Я доросла, цього ти не знав.

Хоча знав, що я встигла пізнати.

Ламай мене, далі, ламай.

Те що зламане вже не зламати.

Не здивуєш мене, вже ніяк.

Ти підеш та залишиш, буває.

Помираю не вперше, однак,

твій кинжал я запам'ятаю.

Ти гадаєш, що йдеш переможцем,

та не гралось у ігри мені.

Знаю підлість хова красномовство

та навчилась я чути її.

Я не брала до рук своїх зброї

ні омани, ні гніву, ні зла.

Та завжди була в серці зі мною

часом зміцнена товста броня.

Я навчилась, я знаю, я вмію.

І коли ти підеш як чужий,

без печалі та сліз, без надії

я стілець твій зламаю пустий.

Зберу всі уламки та тріски

і відкриючи навстіж вікно

звільню свої серце та мізки

мені стане тепер все одно.

Зап'ю я ім'я твоє білим

дешевим та гірким вином.

Я навчилась, я знаю, я вмію.

Та всі шрами свеблять

як на зло.

Дивись мені в очі, дивись.

Нема сліз там, сухі та холодні.

Та я падаю знову униз..

Прямісінько в серця безодню.