Самотній сум розіп’ятої п’ятниці

Самотній сум розіп’ятої п’ятниці,

Зітхає день у сутінках годин,

Бо він один.

Нема йому порадниці

Над мороком непрощених провин.

Зітхає день.Не плаче – лиш зітхає,

Бо хмарам сліз проронених шкода.

Чия біда

У тім, що затихає

Комусь привиджена часу хода…

Комусь намічена на серця матриці.

А втім, зітхаючи, і день, і ніч

Із протиріч

Розіп’ятої п’ятниці

Тікають в сон суботніх протиріч…