Самотність

Знову падіння душі у безодню,

Знову обірваний вкотре політ,

Знову докори на волю Господню,

Знову на серці і камінь і лід.

Кров застигає, холоне, твердіє.

Погляд скляний з потьмянілих очей.

Знову Диявол у пеклі радіє,

Знову чергова з тривожних ночей.

Знову самотність у сум оповила,

Душу тужливою скрипкою рве.

Мрії розбиті, обірвані крила,

Мара з безодні назустріч пливе.

Мара самотності, привид-примара,

Крає і серце і душу украй,

Мучить до ранку непрохана пара,

Хоч до світанку бери й помирай.

Доля самотності, доля жертовна.

Ночі падінням в безодню летять.

Туга незбагнена і невимовна,

З нею самотні ночами не сплять ....

10.02.2020