САМОТНЯ ВЕРБА

Над річкою схилилася верба,

засмучена, самотня, кучерява.

Здалось, її поглинула журба,

з якою вийшла дівчина чорнява.

В коханні розчарована, вона

прийшла собі і стала під вербою.

Спиталася: «Чому і ти сумна?

Невже таки щось трапилось з тобою?!»

Всміхнулася до дівчини верба,

промовила, схиливши віти нижче:

«Твоє життя – це радість і журба,

моє життя – це боротьба з вітрищем!»