Самотня випалена осінь

Самотня випалена осінь

Завмерлими лишилися гілки

Кожен все обійм благанно просить

Та ніхто не знає як же їх знайти

Забуті колії, трамваї

Як і вчора — один металобрухт

Кричать понуро потяги зухвалі,

Вмираючи під прохолоди серця стук

Йдучи, вбачаю лиш туманну постать

Закривши очі — такі ж "чіткі" зірки

І ці години вічністю пророчать

Та я зачекаю... Зачекаю залюбки