Самурай без меча

Це відбудеться знов. Це – уже зазвича́й:

Там, на небі, благання мої ігнорують.

Без кохання, немов самурай без меча,

Я до вірної смерті крокую.

Лабіринтом забрів я у цей коридор –

І ні виходу нині не бачу, ні входу.

Як пізнати кохання, не вчить бусідо́ –

Там сеппу́ку веде до свободи.

Я молився Конфуцію, Бу́дду просив,

Що хотів би життя у любові прожити, –

Але жодна з коханок за мене дзюнсі́

Не готова була би вчинити.

Так навіщо життя, як не лю́бить ніхто?

Самураю завжди́ харакі́рі на часі.

А не гідний кохання, вважаєте, то

Подаруйте мені вакідза́сі…