Сарказм замість болю

Я тебе кохаю,

а ти з іншою зажимаєшся.

Цікава у тебе “любов” —

якось дивно проявляється.

Боже, як ти вмієш робити боляче,

аж сміятись хочеться крізь сльози…

Ти в очі мені дивишся з ніжністю,

а з нею — як в красивій грі без правил і грози.

Зі мною — “я тебе люблю”,

з нею — твої руки мовчать…

Скажи, це теж частина любові —

коли двом обіцяєш літати,

а комусь одному — падать?

Та знаєш що? Я витримаю.

Не тому що мало болить —

а тому що я не з тих,

кого можна легко зламати чи зупинить.

Я не буду просити

і не буду чекати.

Бо якщо це й було “кохання” —

то дивно його так втрачати.