Село без місяця

Я не люблю села без місяця.

Зимою ночі пусті й страшні.

В кімнаті нудно. Я не знаходжу собі місця.

Бачу якісь потвори уві сні.

Почуваю, що ця запльована річ —

Місяць глупий і обезпоезений —

Зосередковує всі благання в безтямну ніч.

І коли зрештою з’являється —

видається такий заспокоюючий і помпезний.

Гарно — так приблизно годині о 9-й вечора —

На долину вийти, пройтись по стежках саду.

Можеш уявить,

що ходиш по схилах гренландського глетчера,

Коли сріблить і ілюзить предмети

небесна лампада.

***