Сербська пісня

Моя хата — чорні гори,

А постеля — камінь голий;

Мої браття — кому горе,

Мої браття всі соколи.

Де ворога завважають,

Як блискавка, налітають.

Моє серце веселиться,

Як запукає рушниця,

Як турецькую скотину

Неживою з коня скину

Та голову його псячу

На колі своїм побачу.

Квітчу гору не квітками —

Турецькими головами;

Квітчу плечі свої сербські

Турецькими жупанами.

Турки кулі виливають,

Кулі турків побивають.

Здоров буду — то прибуду

І до твої, аго, хати

І з жінкою твою буду

Цілу нічку ночувати,

Твій тютюн буду курити,

А кораном борщ варити.

Візьму, аго, коня твого,

Тогді босий ти поскачеш;

Візьму, аго, меча твого,

Тогді прасницю побачиш.

Та ще тебе, вражий діду,

Осідлаю та й поїду.

Тогді свого доконаю,

Псячу голову зрубаю.

Твоє м’ясо буде в полі,

Голова на частоколі,

І голову черви сточать,

А пси псину розволочать.

Тобі горе, сербе-брате!

Ніхто не йде помагати.

Тілько сам ти між горами

Справляєшся з ворогами.

Сербин крикне — б’є рушниця,

Тим Сербія і держиться!