“Серце одчинене Слухаю”

Серце одчинене. Слухаю.

А сум – вітчим –

Присікався до серця гадюкою

Причин.

За мурами ворога-настрою

Марно час мій ішов…

Я вірив одному пастирю

На ймення – любов.

А він гармонійною зливою

Сіяв на серце лік

І з ноткою журливою

Прорік:

“Знай, що в кривавих подіях

Направиться кривда стара, –

Вся, що навколо – мелодія,

Радісна гра.

Дивися на все з любов’ю,

Пізнай очима втіх!

Бо ниткою шовковою

Зв’язало усіх”.

А там, у найдальнішому кутику,

Ховався великий гнів –

Не хотілося смутку,

А вогнів.

ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, З ЦИКЛУ “РАНКОВЕ СОНЦЕ”, 1919.