Серця́, закохані у літо

Останнє золото клено́ве

Здимає осінь із палітри...

Зими́ морозна передмова

Уже вчувається в повітрі...

Довкілля стане чорно-білим,

Де півтони́ – у сірій гамі...

Вітри́ мере́живні метілі

Закрутять довгими ночами...

Та віхолі не роз’єднати

Сердець, закоханих у літо!

Їх доля – холоди́ здолати

І молоду весну зустріти!

Зігріють серед холоднечі

Нас літні спогади яскраві...

Картатий плед огорне плечі

У ніжнім ароматі кави...