Серед довгих далеких доріг

Серед довгих далеких доріг

Йду своєю що долею обрана,

Подолав би усі якби міг

Та на жаль гра із вічністю програна.

Вічність з мене сміється весь час,

Вона знає де шлях припиняється.

Намагаюсь зійти на Парнас

Але шлях повсякчас відхиляється.

Так роками мандрую життям,

Час і простір повільно долаючи.

Вічність бавиться із небуттям,

Там спочити мене закликаючи.

Та дорогою власною йду

Доки дихаю доки крокується,

Навіть хай на Парнас не зійду,

Під горою не гірше римується.

Я у вічності тишу вкраду,

Для натхнення що шлях посилатиме,

А коли вже без сил упаду,

Вічність спокій мені даруватиме ...

24.10.2020