Серед хаосу

Моє життя — як ріка, що ламає береги,

Струмки людей і подій змішались у бій.

Я йду до тебе, кого люблю всім серцем,

І хай усе навколо крутить свій хаосний хід.

Інші дивляться на мене з надією,

І люблять, але я не можу відповісти.

Бо кохання — не вага, не тіло, не губи,

Не минуле, не страхи, не чужі образи.

Я люблю твою душу — щиру і світлу,

Твоє серце, що б’ється так само тихо, як моє.

Це кохання не кричить, не вимагає доказів,

Воно просто живе, як весна, серед буревію.

Я не хочу здаватися хаосу — я вибираю тебе,

Того, хто є справжнім, а не образом зі спогадів.

І хай решта плаче, мріє або бореться,

Моє серце знає свою правду, і я йду за нею.