Серенада розіпʼятих вишень
Written 2025-02-20
Мить
переломиш
як хліб,перекусиш -
і згине, і крихти по ній побліднуть
і простору кетяг затерпне в судоми,
у тіла посудину вицвіло-мідну
Пʼянке
існування,
турботи про завтра,
мирське набуття золотого піску..
стікає життя з навісного дозатора
і котиться в прірву в пустому візку
А поруч -
розгойдані
трупи і петлі
по трупам співають елегій нічних
пісні,які чують лиш змолоду вмерлі
і бачать лиш поруч висячі
бічним
пустим
пустим поглядом.
вітер колише,
замерзла земля прилипає до стоп
звучить серенада розіпʼятих вишень
і тіло сьогодні звучить
як листок
Мить
переломиш
і тепла венозність
розлізеться з обрію маревом пут
то сонце підніметься в чорній облозі
бо всюди, де тіло було в верболозі -
по ньому
чорніє
кут
20/2/25