Серпень

Гадаю я: Ви помічали теж

Оту печаль, що серпень затаїв,

Як світ міняється й бентежить

Нам душі осені прихід...

Як небо колір своїх очей

Міняє на сумний і сірий,

Як зорепад  дзвінких ночей

Тремтить сльозинками на віях...

Дощами душу туга огортає 

Й закутує у вранішні тумани.

Цей місяць тисячі дарунків для нас має,

Але він вже не пахне літом-не оманить...

Він ніби каже, що ще є надія

На тепло, і затишок, і сонце...

Та та надія, наче попіл, догоряє,

Коли, кружля, лелеки курличуть у віконце.

Гадаю я: Ви помічали теж

Як в серпні наші світлії печалі

Вночі не сплять, і їм немає меж-

Нанизані останні літні дні в коралі...