Серпневі строфи

Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень.

Смертна постеля його — золото пізніх плодів.

Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі —

В вірші блаженно-важкім никне далекий спів.

Літо гусне, як мед. Бджоли в солодкій утомі

Нижче і нижче гудуть. Струни снуються в стернях.

…Усміх майбутньої матері в зорі твоїм, а не пломінь.

І багряніє поволі захід короткого дня.