Серпневий листок

Над водою вогняною

тонко стелиться туман,

кружеляє над тобою

лист торішній, як гавран.

Позолотою шурхоче,

теплу хвилю наганя,

залетіти в очі хоче,

щоб розвіять фарби дня.

Я віддмухую від себе,

відганяю його пріч,

та, немов сучок у небі

вищербивсь, струмує ніч:

луг залито чорнотою,

і оббризкано хати,

вікна фарбою густою

налились до сліпоти.

Залітають в них роями

чи то ластівки, чи сни…

Випливає з річки камінь

на поверхню з глибини —

зяє в нуртах чорний отвір,

наче вибитий сучок,—

з нього духом б’є болотним,

джерелує ночі змрок…

І у тебе дірка в грудях —

з неї вихлина тепло.

І летить наскрізно зірка,

шелестить сухим крилом.

***