СЕСТРИ

– Я вже йду, – стиха мовила осінь.

– Вже пора, – відповіла зима,

Керувала, сестричко, ти досі, –

І махнула крильми обома.

– Йди, сестрице, уже на спочинок,

А я варту у тебе прийму,

Не влаштуємо ж ми поєдинок,

Ну і галасу я не здійму.

Йди, сестричко, зустрінемось знову,

Відпочити тобі уже час,

Та на зустріч готуй ти промову

Про усі володіння й про нас.

Не засмучуйся, сестро, благаю,

Час збігає, немов одна мить.

Ти ще тут, та вже зустріч чекаю…

Я не хочу тебе відпустить.

Але мушу це, сестро, зробити,

Час мого володіння настав,

Треба все пеленою накрити,

Навіть річку й в саду малий став.

А ще й трішки морозу додати,

Щоб іскрився на сонці мій сніг,

Все в обійми свої буду брати.

Я ще тут, а мій час вже побіг.

27.11.2019 р.

© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019

Свидетельство о публикации №119121200144