Шалений мій стан майже зірвався з ланцюгів

Шалений мій стан майже зірвався з ланцюгів

Стань рідною мені людиною

Здичілою стежиною в царинах твоїх снів

Я проросту жоржиною

І тепла та спокійна принесу з собою море.

якщо не вимовиш і слова, зробиш ти мене рослиною,

це сенсу, зрештою, не має, хочу знов бути дитиною

Натомість буду я жоржиною! Адже хотіти не шкідливо.

Мені не вимовиш ти й слова,

Наша розмова не відбудеться,

Я почекаю до снігів,

А далі тихо скину одяг, зроблю свій найщиріший вдих… готова.

Прощавай. Чи, перепрошую, до зустрічі.

я проросту в царинах твоїх снів жоржиною.

Ти станеш рідною мені людиною,

Я почекаю до снігів,

Мій стан зірвався з ланцюгів

І я шокуючи шалена

І синє море мулить шторм

І небо хворе, і крижиною.

Змінився сніг. І замість ніг

Моїх - коріння. Стань мені

Нарешті рідною людиною.

Ні, сенсу тут таки нема

В нестримній річці плинних днів

Я опинилась недарма.

Я дивлюся на це не так песимістично. Адже ці "трудні", прикрі, нестерпні, вони [діти] все ж тільки винятки