“Шанують лиш того народи”

Шанують лиш того народи,

Хто власну ниву розорав.

Талант — це вогнище Свободи

На тлі нікчемних рабських вправ.

Це Слова горде володіння,

Де дух народний не зачах.

Талант без мужності — падіння

В земного людства на очах.

Коли ж ми всі схиляєм лоба

Біля чиновного стола,

Де доля діда-хлібороба

Для себе прав не здобула?

А непідкупний вірш-недрема

Мовчить, води набравши в рот,—

Тоді це лихо не окреме,

Тоді вже винен весь народ.

28.05.1981